«Червоний. Без лінії фронту» Андрія Кокотюхи
16 Тобто навмисне чи за звичкою неправильно вжив слово, яким у російсько-радянській пропаганді позначають укра- їнських повстанців. Причому — всіх, хоч вони належали до різних світоглядних таборів, не завжди підтримуючи радикальну ідеологію Степана Бандери. А ота «кличка» — це насправді псевдо , яке мав кожен учасник руху опору в описаний мною період. Проте псевдоніми в криміналь- них справах перетворювалися на злодійські прізвиська, за аналогією до тих, що брали собі справжні кримінальники. Частину повстанців судили саме за бандитизм, бо кроїти всім політичні статті — визнати наявність на територіях, підконтрольних радянській владі, масштабного політич- ного протестного руху. Тобто сотень тисяч, як не мільйо- нів незгодних. Тож простіше було записати більшість чле- нами збройних криміналізованих банд. Словом, я зрозумів — Борислав Кондратюк не має до мого героя й подібних йому симпатій. Скорше — навпаки. Проте цікавість усе ж погнала вперед, і скоро я пересвід- чився в своїй правоті. Новий знайомий приїхав на чорному «Рендж Ровері», дав візитку з усіма телефонами й електронною адресою. Пан Кондратюк не приховував, що працює консультантом із безпеки у великій фінансово-промисловій групі, а до того служив у п’ятому управлінні КДБ, дослужився до полков- ника, у цьому званні пішов у відставку. Згадана «п’ятірка» займалася боротьбою з ідеологічними диверсіями, фак- тично — з інакодумцями. Це вона взяла свого часу в ле- щата мого дядька Григорія Титаренка. На око важко було визначити, скільки років моєму ново- му знайомому. Мав вигляд моложавий та елегантний, у до- рогому костюмі, при краватці, гладко поголений. У салоні гуляв ледь помітний аромат приємних парфумів, сивина додавала шарму й навіть певної ваги. Швидше за все, мав
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx