«Червоний. Без лінії фронту» Андрія Кокотюхи
23 перетворився на друга Мирона, Марія Синиця влаштува- ла, а ось Степана Круглова залишив під тим псевдонімом, який він поставив на своїй книжці. Нарешті, найцікавіше для мене — Домнікія Чечель. Порадившись із онукою, я назвав її у відповідному фрагменті Домною Галушкою. Чому — зрозумієте самі, коли дочитаєте до того місця. Тереза Блант не заперечувала, навіть визнала: так краще для історії. Коли так, то й нам підійде. Нарешті, варто сказати про певні розбіжності в хро- нології подій, описаних тут і в спогадах міліціонера Ми- хайла Середи. З його слів, Григорій Титаренко написав у першому зі своїх зошитів: Данила Червоного вперше арештували за рік до подій, про які розповів товариш йо- го юності Орест Миронюк. І тоді ж він уперше втік із львів- ської тюрми «Бригідки». Натомість друг Мирон указує інший час та інше місце «дебюту» Червоного-втікача. Я довго міркував, які відомості можуть бути правдивіши- ми. І припустив: Середа згадував свою розмову із началь- ником районної міліції, своїм колишнім фронтовим ко- мандиром. Той, своєю чергою, керувався інформацією про повстанця Данила Червоного, зібраною по крихах із різних джерел. У тому числі — з документів польської таємної поліції, більшу частину яких знищили у вересні 1939 року, перед самим вступом німецьких, а пізніше — радянських військ на територію Польської Республіки. Збираючи справу на хорунжого Остапа, в НКВС, напевне, керувалися різними матеріалами, у тому числі — свідчен- нями, зібраними дефензивою ?1 від третіх осіб. Отже, вирішив я, полковник Калязін, а значить — і його підлеглий, лейтенант Середа, мали в своєму розпорядженні 1 Охоронне відділення та охоронна поліція в Польщі між двома світо- вими війнами.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx