«Червоний. Без лінії фронту» Андрія Кокотюхи
27 Друга Польська Республіка, Волинське воєводство, місто Кременець Жовтень 1938 — вересень 1939 рр. 1 З Данилом Червоним ми познайомилися ближче в ресто- рані «Волинь». Тут варто відразу пояснити: до того ми вже бачили цьо- го дивного хлопця й знали, як його звуть. У Кременецько- му ліцеї, де ми всі вчилися, українців з роду було на час, про який пишу, не аж так багато. Частина навіть між со- бою говорила польською. І я не виняток — у нашому селі подібне явище не дивувало. Потім дізнався — ми з Зенком молодші за нього на два роки, а з Юрком вони взагалі однолітки. Проте з першого погляду Данило видавався старшим щонайменше років на п’ять. Тримався осібно і цим підтверджував подібний висновок. Можна було подумати, що старшому хлопові з нами не цікаво. Худорлявий, але не хворобливий, збитий міцно, дивився зазвичай трохи примруженими очима. Ніколи не всміхався, тонкі губи постійно стиснуті, як і він весь сам — немов накручена пружина. Зблизька в Червоному вгадувалося глибоко приховане шален- ство. Він справляв враження людини, яка тримається з останніх сил. Необережний крок поруч, необачний рух, погляд, який не сподобається, — і хлопець вибухне. І за- разом — світ довкола нього. Аби ж я знав тоді, як скоро доведеться переконатися в правильності висновків.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx