«Червоний. Без лінії фронту» Андрія Кокотюхи
29 Власне, ми взагалі не мали жодних. Батько згадував: на- віть за російського царя-батюшки селяни мали більше прав хазяйнувати в себе на землі. Але він за вила не хапав- ся, просто бурчав, бо не волів сваритися з владою. Я ма- лий був тоді і все одно зрозумів: мудро тато чинив, коли не ходив ночами палити збіжжя й різні забудови, де сиді- ла повітова влада, й не різав нишком телефонні дроти. Тато не заїдався з владою й нам велів терпіти, тільки так можна вибитися в люди. Однак коли поліція з уланами на- бігли на наше село, аби навести порядок ?1 , нам таки пере- пало. До хати ввірвалися солдати, почали громити все, що бачили, трощити лавки, колоти й різати багнетами подуш- ки та одяг. Батька витягли надвір, заходилися лупцювати шомполами на наших очах. Менші ревли, нічого не розу- міючи, я стояв на колінах, плакав, бо думав — зараз ві- зьмуться за маму, потім — за мене. Та враз ніби Бог свя- тий почув: забіг війт, сказав: тут доста, вони все зрозумі- ли, наука не завадить, та Миронюки слухняні. Офіцер на прощання відважив татові ляща, потім нас облишили. З часом, коли все вляглося, батько не раз пояснював: ми — польські громадяни, хоч звемося українцями. Хоче- мо вибитися в люди — треба не зважати на заколотників, не повторювати їхні скарги, не брати книжечки й листів- ки, які вони намагаються потай поширити між людей. На- віть не слухати їх, бо заразні. Поруч постояв із таким — 1 Йдеться про пацифікацію (умиротворення) — масштабну каральну акцію, яку схвалив особисто керівник польської держави Юзеф Піл- судський у вересні 1930 року. Операція тривала до кінця листопада й супроводжувалася насильством, убивствами, арештами українців за етнічною належністю. Руйнувалися господарства, кооперативи, хати-читальні, храми. Пацифікація викликала міжнародний скандал, бо документальні матеріали й фотофакти були передані українськи- ми активістами в західну пресу. На підставі цього була подана пети- ція до Ліги Націй.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx