«Червоний. Без лінії фронту» Андрія Кокотюхи
35 — Якби був певен, що пан регент працює на четвірку ?1 , на десять кроків не підступив би, — відмахнувся Юрко. — Я не є дурний. Спершу промацав його, перевірив. Коли громили читальні, Калюжний якимось дивом зміг узяти собі зо два десятки книжок. Це мені двоє старших сказали. Вони, кожен у різний час, стукали до пана регента по літературу. Той їх спершу ганяв—нема, мовляв. Апотім, через деякий час, зна- ходив спосіб признатися — є. Мені те саме сказав, і на пис- кові таке написано, ніби за дівками в лазні підглядав. Мені Дорошеві жарти часом видавалися брутальними. Зенко—нічого, всякий раз реготав, підтримуючи свого ку- мира. Як почув про голих дівок, і собі хіхікнув, показавши при томуЮркові великого пальця. Яж знизав плечима. Не- ма потреби підігравати там, де можна обійтися. Запитав на- томість: — Що з того? — А те, Мироне! Бач, людина відразу второпала! —Юр- ко кивнув на задоволеного похвалою Зенка. — Добре, по- яснюю. Калюжний не провокував нікого, вудки не закидав, за поплавцем не стежив. Навпаки, як згадали про книжки, з лиця кров збігала. Але вже потім сам ті книжки давав, по- тайки. Нікого з попередників після того на В’язничну не за- брали. На вулиці В’язничній була тоді слідча тюрма, куди по- ліція й дефензива звозила затриманих. Зазвичай довго не 1 Четвертий відділ державної поліції Другої Польської Республіки мав окрему «референтуру спеціальних справ», яку популярно називали «по- літичною поліцією». Референтура була створена для діяльності проти українських національних політичних спільнот, передусім — Організа- ції українських націоналістів, комуністів та діячів німецької громади Польщі. Поза тим кримінальний кодекс тогочасної Польщі покарання за політичні злочини не передбачав. Усі справи проти діячів українсько- го підпілля порушувалися переважно за статтею «тероризм».
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx