ЧЕТВЕРТЕ КРИЛО 9 —Це ми ще побачимо. — Відступаю на два кроки і знову приманюю її, згинаючи пальці. —Ти все сказав? — Тепер її голос достатньо гучний і сягає публіки. Імоджен затамувала подих: безумовно хвилюється, що я втрачу самоконтроль і вб’ю першокурсницю. Але вбити її — це останнє, про що я думаю. —Повір, я тільки-но почав. Схрещую руки й переношу вагу назад. Цікаво, що вона робитиме далі, але ще цікавіше, чому я цим так переймаюся. Окей, вона красива, але я ніколи не дозволяв симетрії чиїхось рис обличчя впливати на моє самовладання. І річ навіть не в постійно наявній ненависті в її очах. Я звик до того, що мене ненавидять. Річ у тому, як це поєднується — її ненависть до мене і той факт, що вона змовчала про нашу зустріч. Надто інтригуюче, щоб не звернути уваги… Сорренґейл починає рухатися, але я надто відволікся на думки, щоб вчасно зреагувати, коли вона б’є мене під коліна. І я падаю. Нормально так падаю. От бля. — Що я сказала про нерозсудливі кроки? — Сґейл протискається крізь мої щити. — Срібноволоса дівчина — відволікальний фактор, якого ти не можеш собі дозволити… Заземляюся ногами на ментальному схилі пагорба в Тиррендорі і зміцнюю свої щити, блокуючи її нафіґ. Вона ніколи не дасть мені із цим спокою. Сорренґейл приземляється мені на спину й робить спробу вдарити головою. Молодець. Гарний вибір, але фізично вона недостатньо сильна, щоб перекрити мені доступ повітря. Вона діє так, ніби вважає себе набагато вищою і на кількадесят кілограмів важчою, однак вона не така. Не переймаюся її руками. Швидко обертаюся — і цього достатньо, щоб вирватися з них. Хапаю її за стегна одним рухом і перекочуюся разом з нею. Усе закінчується тим, що я притискаю її спиною до поверхні мати. Перш ніж вона встигає знову вдихнути, я прикладаю лікоть до тендітної шиї, але не тисну. Є понад десяток різних способів покінчити з нею в цій позиції, і всі важелі впливу зараз у мене. Проте, хоча мої стегна притискають її до землі, більшість своєї ваги я втримую на лівій руці, щоб не розчавити її. Вона тепер у всратій позиції без жодних шансів. І проблиск паніки, який швидко маскується під лють у її очах, каже мені, що вона теж це чудово розуміє.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx