РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ КСЕЙДЕН — Хіба ти не бачиш, що сталося? Що зробив Ксейден? — Аетос запитує в Сорренґейл, панікуючи, наче піхотинець, яким і мав би бути насправді, й очевидно натякаючи, що я впливав на результати Обмолоту. Якщо я реагуватиму щоразу, коли хтось умочує моє ім’я у відро лайна, то ніколи нічого не доб’юся. Здебільшого я просто беру до відома факт образи, зберігаю його в картотеці для подальшого розгляду і рухаюся далі. Як любить нагадувати мені Сґейл, драконів не цікавить, що думають вівці... чи там більшість людей. Але пальці Аетоса вп’ялися у форму на плечах Сорренґейл, просто над перев’язаною раною від леза того імпотента, якого спалив Терн. Тож неконтрольована лють вливається в мої жили мікроскопічними скалками льоду, які січуть усе на своєму шляху. Я закриваюся своїми ментальними щитами так, як роблю завжди, перебуваючи поруч із будь-ким, не кажучи вже про читців пам’яті. —Ну то, заради всіх святих, скажи, що я такого, на твою думку, накоїв? — Виходжу на освітлену місяцем частину летовища і блокую потік сили від Сґейл, дозволяючи нічним тіням повернутися до свого природного стану, щоб цей мудак міг добре мене бачити. — Ти маніпулював Обмолотом. — Аетос прибирає з плечей Сорренґейл свої руки, які я вирішую йому залишити. Поки що. Нє, ну серйозно. З усіх правил, які я тут порушую, це те, за що він буде чіплятися? Я вже готовий розсміятися, але цей муфлон закриває собою Сорренґейл так, наче вона справді потребує його захисту. Він не бачив її сьогодні на полі, як я, інакше не носився б з нею, наче нянька. —Дейне, це... — Сорренґейл виступає з-за його спини. — Це пряме звинувачення? — Боги, дайте мені, будь ласка, причину віддухопелити цього мудакуватого любителя Кодексу. Хоч один разочок.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx