РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ СЬОМИЙ КСЕЙДЕН Дейн Аетос вирішив задрочити мене по повній. Починаючи із жалюгідних зауважень, які цього пополудня він має до всього, і закінчуючи тим, що — я переконаний — він вважає погрозливими поглядами. Я ладен перехилитися й познайомити його фейс зі стільницею в монтсерратській нарадчій кімнаті. Проте Вайолють цього не оцінить, тож, хай як мені кортить почути хряскання його носа об лискучу поверхню стола, я не вдаватимусь до жодних дій, які могли б достроково завершити це маленьке навчальне тренування, а відтак поставити під загрозу виправу Імоджен, якщо її рій зрозуміє, що насправді вона в іншому місці, а не блює собі десь у лазареті. Хоча цілитель не зможе напевно пригадати, чи вона взагалі коли-небудь була там —дяка силі однієї дуже корисної печаті, якою володіє Імоджен. Якщо все йде за графіком, вона мала б уже повертатися після доставки вантажу, який ми прихопили, прямуючи сюди. Ця думка змушує мене зміцнити щити на випадок, якщо Дейн надумає здійснити погрози, які він так і випромінює поглядом. Ні, я не дозволю цьому виродку торкатися мене своїми лаписьками. — То ми просто чекаємо, поки щось станеться? — запитує Рідок Ґемлін. Свята Данно, він натурально вивалив свої обісрані черевики на стіл?! — Саме так, — відповідає старша сестра Сорренґейл з місця у голові столу ліворуч від мене, а тоді жестом правої руки, використовуючи дрібну магію, перекидає Ґемліна на сраку. — І не клади ніг на стіл. Найвищий з вершників, присутніх тут, хихикаючи, оновлює бойову карту за спиною сестри Вайолет. Та його швидко попускає, коли він помічає, що я дивлюся на нього, і у відповідь підозріло прищурюється на мене. Я ж чухаю шию над коміром — просто над тавром, і витримую погляд, поки він не відводить очей. І власне через такі всраті приколи я мушу тримати свої незграбні почуття до Вайолет при собі, хай який класний вона сьогодні має вигляд чи як
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx