РЕБЕККА ЯРРОС 28 і знову повертаюся обличчям до казана ревнощів, що бурлить за столом напроти. —Командир. Крила. Це. Ти. — Дейн вичавлює кожне слово крізь зуби, і мене не відпускає запитання: чи то він визнає моє звання і підкоряється, чи звинувачує за неналежну поведінку з підлеглими? Зрештою, мені так фіолетово, що він там має на увазі. Якби це тільки було безпечно для Вайолет, о я був би в нестямі від почуття провини за неналежну поведінку. Украй неналежну. У моєму ліжку. Або в її. Чи на столі в Архіві. У ванній кімнаті. Та в кожній-кожнісінькій кімнаті з дверима, які замикаються, щоб ніхто не бачив, що належить мені. Моя поведінка була б такою неналежною, що Вайолет просто захрипла б від безперервного викрикування мого імені. Але хоч вона й була б найкращим, що коли-небудь траплялося зі мною, я став би найгіршим, що тільки могло статися з нею. І ця думка важким каменем осідає у шлунку. —Мене навіть не має тут бути, — знизую плечима. — Але якщо тобі це допоможе, то для Військових ігор вирішено, що ти отримуватимеш накази безпосередньо від командира своєї чоти Ґарріка Тевіса, який, відповідно, виконуватиме мої. Ви будете виконувати маневри як рій на користь усього крила. Тож просто вдавай, що я звичайний член твоєї команди, і використовуй мене як хочеш, Аетосе. Я відпускаю спинку стільця Вайолет і схрещую руки на грудях. — І чому ви взагалі тут? — нудить Дейн. — Без образ, сер, але ми якось не сподівалися, що тут буде старше командування. — Еге ж, чому ти тут? — Сґейл не приховує насмішки в тоні. —Тобі добре відомо, що Терн і Сґейл — спарені дракони. — Мій голос залишається шанобливо рівним. — Це була твоя ідея привезти кинджали, — кажу це обережно, щоб слова трапили правильною стежкою і тільки до Сґейл. — Це здавалося розсудливим рішенням, враховуючи твою нестерпну вразливість до розлуки з генеральською доцею, — пирхає вона. —Але три дні? — Дейн, нахилившись, стріляє мені у відповідь. — Ви не могли витримати навіть трьох днів? — Нестерпну? Ну, ти дещо перегинаєш, мені здається, — відказую їй. — Де зараз Вайолет? — кривляється Сґейл. — Що робить? Чи думає вона про мене? Може, скучає за мною? Чи вона часом не зближується з Аетосом? А чи згадує той поцілунок, чи фантазує про нього? Скільки днів лишилося Вайолет до...
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx