РЕБЕККА ЯРРОС 32 О, схоже, буде весело. Міра виходить першою, зачиняючи за нами двері, і, щойно опиняємося на сходах, спрямовує на них синю хвилю енергії. Це цікаве використання сили, проте я міг би легко створити прозору хвилю, якби хотів забезпечити приватність. —Звуковий щит, — либиться Дейн. — Прикольно. Підлизав. —Замовкни. — Ступивши декілька кроків догори сходами, Міра обертається і тицяє пальцем в обличчя Аетосу. — Не знаю, що покусало твою дупу, Дейне Аетосе, але ти, здається, забув, що командуєш роєм? Як і те, що маєш реальний шанс наступного року стати командиром крила? Боги в поміч кожному курсанту, якщо таке й справді трапиться. Я морщуся, коли Вайолет відступає, стаючи на крок ближче до мене. Динаміка стосунків між братами чи сестрами — це те, чого я ніколи не зрозумію. —Міро... — починає Аетос. —Лейтенант Сорренґейл для тебе, — перериває Міра. — Ти можеш усе просрати. Я чудово знаю, як ти хочеш цю посаду наступного року. — Вона тицяє пальцем у мій бік. — Не забувай, що ми виросли майже поруч. І тепер ти хочеш просрати все через що? Через те, що злий на Вайолет, яку пов’язав партнер його дракониці? Жорстко, але я поважаю її відвертість. —Для неї він найгірше, що тільки може бути! — Дейн підвищує голос. Гм... Здається, ми в чомусь згодні. —Саме з цим я не сперечаюся, — Міра нахиляється до нього. — Але ми нічого не вдіємо з драконячим вибором. Драконів не хвилює думка звичайних людей, чи не так? А от те, що відбувається між вами двома, — її палець пролітає між Вайолет і Аетосом, — шкодить команді. Якщо для мене це стало очевидним уже на четвертий день вашого перебування тут, то що говорити про інших. Якби я знала, що ти будеш таким твердолобим козлом із нульовим рівнем гнучкості щодо речей, на які вона не має впливу, то ніколи не радила б їй шукати тебе після того, як вона перетне Парапет. Ви були найкращими друзями з п’яти років. Маєте самі розібратися в цьому лайні. Остання частина адресована їм обом. Дейн застигає, потім дивиться на Вайолет і киває, на що та відповідає йому так само. Ірраціональне, потворне почуття роз’їдає мені шлунок. У них історія, яка тягнеться звіддавна, така, що змушує мене по-справжньому замислитися над словом «ревнощі».
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx