РЕБЕККА ЯРРОС 36 — Зі сходу насувається зграя! — гарчить Сґейл. — Дай вгадаю. Це не дружні нам грифони? — питаю, дивлячись угору по сходах. Я можу доставити Вайолет на мури за тридцять секунд, а то й менше. — Однозначно ні. — Чорт! Сфери не працюють, — Міра раптом хапає Вайолет в обійми. — Ти маєш утекти. —Ми можемо допомогти! — панічно вигукує Вайолет. — Це через нас? — Сфери гаснуть так швидко, ніби джерела живлення пошкоджено... або викрадено. — Ні. Значить, у нас уже є вороги всередині фортеці. — Не можете. — Голос Міри різкий, як сталевий клинок. — І якщо Терн використовує силу, щоб тримати тебе верхи, то він теж слабкіший. Ви маєте тікати. Забирайся звідси. Якщо любиш мене, Вайолет, іди, щоб я про тебе не хвилювалася. — Західний мур. Вайолет треба негайно піднятися в повітря. — А куди, по-твоєму, ми вже летимо? — огризається Сґейл. — І краще, щоб ти був там із нею. Рій вибігає з кімнати для нарад і поспішає вниз сходами, а Міра відпускає Вайолет і прикипає до мене поглядом, що поєднує в собі одночасно наказ і розпач. —Забери її звідси. Голова сама повертається назад. Чи вона щойно віддала мені наказ відлітати разом із нею? А срати я хотів. —Ходімо! — кричить Аетос. — Уже! — Хоч ти мені й не довіряєш, але я найкраща зброя, яка в тебе зараз є! — нагадую Мірі не надто поступливим тоном. —Якщо це так, тоді ти найкраща зброя, яка є в неї. Друга половина рою скоро буде тут. Тейне вважає, що маємо ще двадцять хвилин до прильоту грифонів. — Обличчя Міри змінюється, і на ньому з’являється відверте благання, перш ніж вона звертається до сестри: — Ти маєш бути в безпеці, Вайолет. Люблю тебе. Не вмирай. Я не хотіла б бути єдиною дитиною в сім’ї. — Я можу витягти Вайолет і потім знайти того, хто зніс сфери... — Якщо ти залишишся, вона теж залишиться, — ричить Сґейл. — І чи треба тобі нагадувати, що станеться з усіма нами, якщо її вб’ють, поки ти будеш доводити свою спритність?
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx