ЧЕТВЕРТЕ КРИЛО 37 Бляха. Усі інстинкти, окрім одного, вимагають, щоб я бився, але саме та одинока, різко наполеглива частинка інтуїції, яка кричить, що безпека Вайолет понад усе, швидко перемагає всі інші. Я різко вдихаю, а тоді видихаю весь свій гнів, миттєво змінюючи план. Підхоплюю Вайолет за талію і притискаю до себе. Вона відчайдушно пручається, а тим часом Міра вибігає сходами на дах. — Ні! — Вайолет намагається виборсатися, натискаючи всією вагою, але я міцно тримаю її. — Міро! А якщо ти постраждаєш? Швидкість Терна може бути єдиним, що вас урятує. Принаймні дозволь нам лишитися тут. — Хочеш, щоб я довіряла тобі, Ріорсоне? — Міра обертається в дверях. — То витягни її звідси й знайди, чорт забирай, спосіб навчити її триматися в сідалищі. Якщо не навчиться, вона труп, ти це добре знаєш. Киваю їй у відповідь, а тоді обхоплюю під лікоть витончений вигин талії Вайолет, і тягну її дупу сходами вниз. — Міро! — Вайолет дряпає нігтями мої руки. — Люблю тебе! — кричить вона через плече. Її крик розриває мені душу, але я не ризикуватиму її життям, навіть заради її рідної сестри. Попереду нас біжать тіні, переливаючись по сходах. Якщо хтось піде в цьому напрямку, я дізнаюся про це ще до того, як вони нас побачать. — Вже близько? — запитую Сґейл, коли ми повертаємо за ріг у коридор казарми. — Не зовсім. Ґлейн теж довелося дещо змінити маршрут. Добре. Це дає нам достатньо часу, щоб я міг зібрати свій наплічник. Якщо хтось знайде сильний кинджал, який я там зберігаю, мені гаплик. — Можу довірити тобі забрати свої речі? — питаю я Вайолет, ставлячи її на ноги. — Чи доведеться винести тебе звідси без них? —Я принесу. Вона відштовхує мене, і я відпускаю її. Уже за секунду вона грюкає перед моїм носом дверима до кімнати, яку ділить із Маттіас, а я прямую до своєї, що розташована далі по коридору, і бачу, що Ліам, схрестивши руки, очікує посеред кімнати, закинувши свій рюкзак на спину. —Це були ми? — запитує він. Це більше звинувачення, ніж запитання. —Ні. — Я швидко кидаю речі в наплічник. —Це були ми?! — Цього разу він кричить, перекриваючи мені шлях до дверей, ніби міг би затримати мене, якби захотів. — Ні, — повторюю я, дивлячись йому просто в очі. — Я вже спитав у Сґейл. Ми не проводили операцій у цій місцевості...
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx