РЕБЕККА ЯРРОС 40 — Я так не можу, — Вайолет вивертається в моїх руках, підводячи на мене свої горіхові очі. — Усі вже полетіли. Називай це як хочеш. Наприклад, твоїм боргом. Мені однаково. Ми маємо лишитися. Я не можу зоставити її тут саму. Це неправильно. Вона так ніколи не вчинила б. Я мушу лишитися тут заради неї. Мушу, розумієш? Чорт забирай. Я розумію. Справді розумію. Ліам і Бодхі — найближчі мені люди, як рідні брати, і я б теж не полетів, якби їхні життя були під загрозою. Але це не Ліам. І не Бодхі. Це вона. І ми не в Басґіаті. А тепер та зграя, що наближається, як і ті, хто порушив джерела живлення сфер — хто б то не був, — уб’ють її за першої ж нагоди. Цього я ніколи не допущу. Але, чорт забирай, її мужність заважає мені перебороти свої почуття. — Наближаюся, — повідомляє Сґейл. — Не достатньо швидко. Вайолет не покине це місце з власної волі. Бачу це в її очах і відчуваю в напружених лініях її спини. Я опускаю щити, дозволяючи емоціям проникати крізь зв’язок. Рішучість. Страх... Вона збирається втекти. Є тільки один спосіб зупинити її. Я прибираю руки з її талії і кладу долоні на оксамитову шкіру її щік. Вдивляюся в очі, вивчаючи кожен відтінок у них. Тоді обхоплюю за шию, готуючись до того, що вона вважатиме непростимим гріхом. І цілую її. Це важко і дико, шалено і відчайдушно. Те, як вона відкривається, цілуючи у відповідь, мало не підкошує мене в колінах. Боги, я ніколи не насичуся цією жінкою. Її розумом. Її завзяттям. Її вустами. Цілую її так, ніби це востаннє, ніби це альтернативна реальність і є шанс, що вона може покохати мене у відповідь. Цілую так, ніби вона моя. Це вкрадена мить. Вона ніколи не стане чимось більшим, але вона наша. Наближаються удари крил, проте я не звертаю на них уваги. Знову і знову я м’яко проводжу своїм язиком по її, силою волі утримуючи руки на її потилиці й відкидаючи бажання обстежити кожен її вигин, кожну заглибину її тугого тіла. Я ніколи нікого не бажав так, як її. Я ніколи не прагнув жіночого сміху так сильно, як її. І я ніколи не потребував її довіри більше, ніж в цю мить, — більше, ніж свого наступного подиху. Тільки Вайолет. Я відриваю свої губи, і тієї самої миті звук крил налітає неминуче. Терн і Сґейл зовсім близько. Пориви вітру підхоплюють розпущене пасмо її волосся, коли я притуляюся чолом до її чола.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx