ЧЕТВЕРТЕ КРИЛО 7 Бля, яка наївна. Я піднімаю її на ноги, але перш ніж вона встигає зорієнтуватися, закручую руку їй за спину. Тепер обидві її руки затиснуті між нами, а я маю одну вільну, якою притискаю її до своїх грудей. Для місця, де ми перебуваємо, це таки занадто наївно. —Чорт забирай! — зривається вона. Тоді я видобуваю з піхов на її стегні один з аж надто великих кинджалів і підношу його лезо до м’якої шкіри її горла. Вона сахається назад, притискаючи голову до моїх грудей, і я можу роздивитися сріблясті кінчики волосся, заплетеного в корону. Вона ледь сягає моєї ключиці, тому, щоб інші не почули моїх слів, я мушу нахилитися до неї. І, боги, як же, бляха, класно вона пахне… Не думай про те, як вона пахне, придурку. —Не довіряй жодній людині, яка стоїть перед тобою на цьому килимі, — стиха промовляю біля її вуха, досить обережно, щоб не торкнутися його ротом. Відколи це я думаю про те, щоб торкатися ротом суперника? —Навіть тому, хто мені винен? — відповідає вона так само тихо. Тепло вдячності розливається в моїх грудях. Вдячності за її розсудливість і розуміння, що ця наука не для публіки. Я кидаю кинджал на підлогу й ногою відштовхую його в бік командира її рою, як і два попередні, ігноруючи погрози, які випромінює суворий вираз Аетосового обличчя. —Лише я вирішую, коли віддавати. Не ти. — Відпускаю її руку, щоб не травмувати плече, і відступаю назад. Вона миттєво використовує ситуацію, викручуючись і намагаючись вдарити мене кулаком. Відбиваю удар біля своєї шиї. — Добре. — Я не можу не посміхнутися, коли так само легко блокую наступну її спробу сягнути мене рукою. — Бити в горло — найкращий варіант, якщо воно відкрите. Її щоки спалахують, а з примружених очей іскрить злість. Вона повторює ту саму довбану комбінацію, яку щойно пробувала, а я знову хапаю її під стегно, позбавляючи водночас іще одного кинджала і кидаючи його на землю, перш ніж відпустити її ногу. Розчаровано зводжу на неї мічену шрамом брову. Вона мала б бути розумнішою. —Я очікував, що ти вчитимешся на своїх помилках. — Кинджал мандрує підлогою до Аетоса. Вона виймає з піхов під ребрами свій наступний клинок і обходить мене по периметру, прибравши оборонну позу. Мені треба неабияке зусилля, щоб не позіхнути від суцільного роздратування і знудження.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx