«Діти Дюни» Френка Герберта
12 кутку, дослідив опуклість зелено-золотих стінних завіс, які мали зробити лагіднішим довколишній камінь. Ось світло погасло. Постать у каптурі ворухнулася, видавши себе шелестінням тканини, і зайняла місце обіч аркоподібних дверей. Кожен, знайомий зі звичаями тутешньої січі Табр, одразу ж запідо зрив би, що це, вочевидь, Стілґар, наїб січі, опікун осиротілих близнят, які одного дня переймуть мантію свого батька, Пола Муад’Діба. Стілґар часто оглядав уночі кімнати близнят, завжди зазираючи спершу до покою, в якому спала Ганіма, і переходячи потім до сусід- нього приміщення, аби впевнитися там, що Лето нічого не загрожує. «Я старий дурень», — подумав Стілґар. Він торкнувся холодної поверхні світлопроектора, перш ніж по- вернути його до прикріпленої до пояса петлі. Проектор дратував наїба навіть тоді, коли він на нього покладався. Ця річ була витон- ченим інструментом імперії, пристроєм, що мав викривати присут- ність великих живих тіл. У королівських спальнях він виявив лише сплячих дітей. Стілґар знав, що його думки й почуття такі ж, як і це світло. Не міг опанувати безнастанно неспокійну внутрішню проекцію. Якась сильніша потуга керувала цим рухом. Вона послала його сюди в мить, коли він відчув нагромаджену небезпеку. Тут міститься магніт, що притягує до себе мрії про велич у всьому відомому Все світі. Тут міститься минуще багатство, світська влада та наймогут- ніший з усіх містичних талісманів: божественна автентичність релі- гійного спадку Муад’Діба. У цих близнятах — Лето і його сестрі Ганімі — зосереджена грізно-благоговійна сила. Доки вони жили, Муад’Діб, хоч і мертвий, жив у них. Вони були не просто дев’ятирічними дітьми, а природною силою, стихією, об’єктом поклоніння та страху. Були дітьми Пола Атріда, Муад’Діба, що ставМагді всіх фрименів, пальником, завдяки якому вибухнуло людство. Фримени рушили навсібіч із цієї планети у джи- гаді, несучи своє полум’я крізь людський Усесвіт хвилею релігійно- го правління, засяг і повсюдний вплив якого залишили слід на кож- ній планеті. «А все ж діти Муад’Діба з плоті й крові, — подумав Стілґар. — Два прості удари мого ножа могли б зупинити їхні серця. Їхня вода повернеться до племені» .
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx