«Діти Дюни» Френка Герберта

14 багато речей: про мистецтво правління і про глибокі наслідки най- дрібніших рішень. Але він відчував ці знання і цивілізованість як тонке облицювання, що покриває залізну серцевину простішої, більш детерміністичної свідомості. І ця давніша серцевина озива- лася до нього, закликаючи повернутися до чистіших цінностей. Ранкові січові звуки почали каламутити його думки. У печері заворушилися люди. Він відчув повів вітру на щоках — це люди виходили крізь дверні печаті в темряву досвітку. Вітерець свідчив про їхню недбайливість, був знаком часу. Печерні мешканці вже не дотримувалися суворої водної дисципліни, що існувала в давнину. Навіщо мали б це робити, якщо на цій планеті вже фіксували дощ і бачили хмари, якщо загинуло восьмеро фрименів, підхоплених раптовою повінню у ваді? ?1 До цієї події слова «втопитися» у мові Дюни не існувало. Але це більше не була Дюна, це був Арракіс… і ранок наповненого подіями дня. «Сьогодні на цю планету повертається Джессіка, матиМуад’Діба й бабуся цієї королівської двійні , — подумав він. — Чому вона саме зараз поклала край своєму добровільному вигнанню? Чому проміня­ ла лагідну безпеку Каладана на загрози Арракіса?» Були й інші побоювання: чи відчує вона Стілґарові вагання? Відьма Бене Ґессерит, що пройшла найглибший вишкіл Сестрин- ства і стала повноправноюПревелебноюМатір’ю. Такі жінки були проникливо гострими, небезпечними. Чи наказала б йому впасти на власний ніж, як це колись наказав Лієтові Умма-Кайнс? «Чого я мав би коритися?» — міркував він. Не міг відповісти на це питання, але тепер його думки перейшли до Лієта-Кайнса, планетолога, що першим вимріяв перетворення пустельної Дюни на прихильну до людей зелену планету, якою вона й ставала. Лієт-Кайнс був батьком Чані. Без нього не було б мрії, не було б Чані, не було б королівської двійні. Тяглість цього ламкого ланцюга жахнула Стілґара. «Як ми всі зібралися в цьому місці? — питав він себе. — Як ми по­ єдналися? З якою метою? Чи є моїм обов’язком покласти цьому край, знищити велике поєднання?» 1 Ваді — арабською «сухе русло». Сухі долини з крутими, майже прямовисни- ми схилами в пустелях Північної Африки та Аравії.

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx