«Діти Дюни» Френка Герберта
21 — Воєнна здобич вітає славетну родичку. — Перейшовши на мову чакобса, Ганіма наголосила на значенні свого імені — во єнна здобич. — Як бачиш, люба тітонько, — сказав Лето, — ми готуємося до сьогоднішньої зустрічі з твоєю матір’ю. Алія, єдина особа у велелюдному королівському палаці, яку геть не дивувала доросла поведінка цих дітей, переводила грізний по- гляд з одного на друге. Тоді сказала: — Тримайте язики на припоні, обоє! Бронзове волосся Алії було сплетене на потилиці у два золоті водні кільця. Овальне обличчя насупилося, широкі губи із дещо опущеними краєчками — знак потурання собі — зціпилися у тонку лінію. Біля куточків синіх на синьому очей розкинулися віялом зморшки неспокою. — Я попередила вас обох, як сьогодні поводитись, — промовила Алія. — Ви знаєте причини цього не гірше за мене. —Ми знаємо твої причини, але, може, ти не знаєш наших, — озвалася Ганіма. — Гані! — гарикнула Алія. Лето сердито глянув на тітку й сказав: —У будь-який день, а сьогодні особливо, ми не будемо либити- ся, як малі діти. —Ніхто й не хоче, щоб ви либилися, — відповіла Алія. — Проте ми вважаємо, що нерозсудливим буде викликати в моєї матері не- безпечні думки. Ірулан зі мною погоджується. Хто знає, яку роль обере леді Джессіка? Вона ж, зрештою, бене-ґессеритка. Лето труснув головою, міркуючи: «Чому Алія не бачить того, про що здогадуємося ми? Чи вона надто далеко зайшла?» І звернув особливу увагу на ледь помітні риси обличчя Алії, що видавали наявність у її генах спадку по дідові з материнського боку. Барон Владімір Харконнен не був приємною людиною. Здійснивши цей огляд, Лето відчув, як у ньому самому ворухнувся неспокій. По- думав: «Він і мій предок теж» . — Леді Джессіка пройшла науку правління, — промовив він. Ганіма кивнула. — Чому вона вибрала саме цей час для повернення? Алія скривилася, а тоді сказала:
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx