«Діти Дюни» Френка Герберта
28 Алія не вбачала нічого дивного в одночасній любові та ненависті до матері. Це було необхідністю, потрібною для збереження рівно- ваги, що не залишала місця почуттю провини чи докорам сумління. Де могла закінчуватися любов чи ненависть? Чи можна звинува- чувати Бене Ґессерит у тому, що вони спрямували леді Джессіку в певному напрямку? Почуття провини й докори сумління розпо- рошуються, якщо пам’ять охоплює тисячоліття. Сестринство лише намагалося вивести Квізац Хадераха: чоловічого відповідника пов ністю розвинутої Превелебної Матері… і більше — людську істоту з найвищим рівнем чутливості та свідомості, Квізац Хадераха, що може бути в багатьох місцях одночасно. А леді Джессіка, усього лише пішак у цій селективній програмі, відступила від доброго тону й закохалася у селективного партнера, якому її виділили. Відгукнув- шись на бажання коханого Герцога, народила сина замість доньки, яку Сестринство хотіло бачити її первістком. «Відклавши моє народження на час, коли вона вже стала залежною від прянощів! І тепер вони мене не хочуть. Тепер вони мене бояться! Не без причини…» ЗдобулиПола, свогоКвізацХадераха, на одне покоління раніше— дрібна неточність у далекосяжному плані. А тепер мали іншу про- блему: Гидь, носія дорогоцінних генів, які вони шукали впродовж багатьох генерацій. Алія відчула, як над неюпросувається тінь, і глянула вгору. Її ескорт займав позицію захисту з висоти, готуючись до посадки. Здивовано труснула головою: куди зайшли її думки?Яка користь із прикликання давніх поколінь і спільного усування їхніх помилок? Це нове життя. Дункан Айдаго поставив своїй ментатській свідомості питання, чому Джессіка повертається саме зараз. Він оцінював проблему як людина-комп’ютер, це було його даром. Сказав, що вона повертаєть- ся, аби передати близнят Сестринству. Близнята теж були носіями цих дорогоцінних генів. Дункан міг мати рацію. Цього могло виста- чити, щоб леді Джессіка перервала свою добровільну ізоляцію на Каладані. Якщо Сестринство наказало… Бо чого б інакше вона по- верталася до місця, з яким пов’язані численні болісні спогади? —Побачимо, — пробурмотіла Алія. Відчула, як орнітоптер сідає на дах її Твердині, — рішуча й різка крапка, що сповнила її зловісним передчуттям.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx