«Діти Дюни» Френка Герберта
31 Торкнувся червоної кнопки з правого боку сервопередавача, спершу відтягнувши смужку, що її закривала. Тепер коти не мали жодних обмежень. Поклав долоню на чорну кнопку під червоною, готовий стримати звірів, якщо вони раптом нападуть на нього. Але ті не звертали на нього уваги: припали до землі й почали спуска- тися з хребта в бік дітей. Їхні великі лапи легко рухалися м’якими плавними кроками. Левенбрех присів, спостерігаючи. Знав, що десь біля нього при- ховано транс-око, яке передає всю сцену на таємний монітор у фор- теці, де мешкає його принц. Невдовзі коти перейшли на стрибки, а тоді побігли. Діти, піднімаючись угору скелястою місциною, усе ще не бачили небезпеки. Одне з них засміялося — високий дзвінкий звук у чисто- му повітрі. Друге спіткнулося і, намагаючись утримати рівновагу, повернулося і побачило котів. «Глянь!» — тицьнула дитина. Обоє дітей зупинилися, вдивляючись у незнайомих пришель- ців. Вони так і стояли, коли лазійські тигри кинулися на них і вп’ялися в їхні шиї. Діти померли миттєво. Коти заповзялися поїдати тіла. — Відкликати їх? — спитав левенбрех. —Нехай закінчують. Вони добре впоралися. Я знав це наперед, чудова пара. —Найкраща, яку я бачив, — погодився левенбрех. — І це добре. По тебе послано транспорт. А тепер перериваємо зв’язок. Левенбрех встав і потягся. Уникав прямого погляду на височи- ну зліва, де характерний блиск виявляв розміщення транс-ока, що передавало його чудові результати башарові, далеко, у зелені краї довкола Капітолію. Левенбрех посміхнувся. За сьогоднішню роботу його чекає підвищення. Він уже відчував на шиї відзнаки батора, а одного дня — і бурсеґа… А там, можливо, навіть башара. Люди, що добре служили в корпусі Фарад’на, онука покійного Шаддама IV, швидко просувалися по службі. Коли принц сяде на свій законний престол, перспективи стануть ще кращими. Ранг башара може бути не найвищим у його кар’єрі. На багатьох плане- тах є баронства і графства… які стануть доступні, коли буде усуну- то близнят-Атрідів.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx