«Чужий» Алана Діна Фостера
10 вперше було видобуто рідкісні копалини для її виробництва, у той час як Бретт спокійно міг зазначити: «Добре». У нього одне слово було більше, аніж просто вираз думки: завдяки цьому слову він самостверджувався. Для Бретта мовчання бу- ло формою спілкування, а балакучість він розцінював як щось ненормальне. Нарешті, про Еша. Він був науковим співробітником, але його сни були смішними не через це. Вірніше, дивними, але зовсім не кумедними. Сни Еша були найбільш раціональними серед членів екіпажу. Вони найточніше передавали його сут- ність під час неспання. В них не було жодних ілюзій. Тут немає нічого дивного, якщо знати Еша. Але ніхто з йо- го шести напарників його не знав добре. Натомість сам Еш добре розбирався в собі. Він одразу міг сказати, чому ніко- ли б не став професійним сновидцем, якби йому поставили таке питання. Втім, нікому це в голову не приходило незважа- ючи на те, що Еш найбільше з усіх захоплювався питаннями професійного творення снів. Геть забув про кота. Його звали Джонс. Звичайнісінький домашній, вірніше, корабельний кіт. Джонс був великим жов- то-рижим котярою незрозумілого походження. Він завжди тримався незалежно. Джонс давно призвичаївся до мінливо стей космічних польотів та особливостей астронавтів. Він та- кож занурився в анабіоз. Йому снилися прості сни про теплі та темні місця й мишей, на яких діє сила тяжіння. Серед усіх сплячих на борту він був єдиною задоволеною істотою, хоча невинним його важко було назвати. Дивно, що жоден із членів екіпажу не був кваліфікованим сновидцем: адже в кожного з них було набагато більше часу, щоб спати, аніж в багатьох професіоналів цієї справи, незва- жаючи на сповільнення сну завдяки анабіозу. Необхідність зробила сон їх основним заняттям. У відкритому космосі не- має що робити, окрім як спати та мріяти в морозильних каме- рах. Можливо, вони всі залишаться любителями, хоч завдяки досвіду й досить компетентними.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx