«Чужий» Алана Діна Фостера
21 У динаміках чулося лише слабке безперервне шипіння по- міх віддалених зірок. Джонс лежав біля ніг у Ріплі й муркотів в унісон із зірками. Ламберт спробувала ще раз. — Міжгалактичний торговельний буксир «Ностромо» ви- кликає службу транспортного контролю із Сонячної системи або Антарктиди. У нас проблеми з навігацією. Це пріоритет- ний виклик, будь ласка, дайте відповідь. Знову дражливе зоряне шипіння. Ламберт почала нерву- ватися. — SOS, SOS! Буксир «Ностромо» викликає службу тран- спортного контролю із Сонячної системи або інший корабель, який нас чує. SOS! Чекаємо на відповідь. Невиправданий екстрений виклик (а Ламберт знала, що на даний момент їм нічого не загрожувало) залишився без відповіді. Зневірившись, вона вимкнула передавач, але при- ймач залишила увімкненим для всіх каналів на випадок, як- що поряд буде пролітати інший корабель, що буде подава- ти сигнали. — Я знала, що ми далеко від Сонячної системи, — пробур- мотіла Ріплі. — Я знаю це місце, — вона кивнула вбік дисплею над своїм постом. — Це далеко від Сонячної системи, як і ми. — Спробуй ще, — наказав Кейн і повернувся до Лам- берт. — Де ми зараз? Ти вже зчитала дані? — Дай мені кілька хвилин, добре? Це не просто. Ми десь у хріна на рогах. — Спробуй ще. — Цим і займаюсь. Після декількох хвилин напружених пошуків і маніпуляцій із комп’ютером Ламберт злегка посміхнулася із задоволеним ви- разом обличчя. — Знайшла. Ми недалеко від системи Дзета II. Ми навіть не досягли зовнішнього освоєного кільця. Ми надто глибоко, аби натрапити на навігаційний буй, не кажучи вже про ретран- слятори кораблів, що знаходяться в Сонячній системі.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx