«Чужий» Алана Діна Фостера
23 бираючи в голові спогади. — Це місце точно не для вразли- вих! Над ним вирішили пожартувати і створили імітацію віль- ного падіння. Уявляєш, як той хлопчина запанікував, коли все довкола почало вертітися! Ці дзеркала зовсім збили його з пантелику. Напевне, його напарники довго вмовляли його спробувати ту штукенцію. Та дівчина, яка була з ним, миючись, розповідала, що все починалося добре. Але потім вони поча- ли крутитися і він запанікував, бо не міг зупинити їхні переки- ди. Вона теж намагалася, але зупиняти вільне падіння теж по- трібно удвох. Через дзеркала хлопець втратив орієнтацію, а через вільне падіння він не міг припинити блювати, — Пар- кер випив ще пива. — У житті не бачив такого безладу. Гадаю, вони досі миють ті дзеркала. — Еге, — Бретт схвально посміхнувся. Паркер непорушно сидів, чекаючи, доки вивітряться остан- ні спогади. Після них залишались приємні похітливі вражен- ня. Паркер відчужено увімкнув тумблер над панеллю управ- ління. Загорілося приємне зелене світло. — Яке в тебе світло? — Зелене, — відповів Бретт, повторивши процедуру уві- мкнення та перевірки власних приладів. — І в мене, — Паркер спостерігав за бульбашками в кели- ху з пивом. Він усього кілька годин тому прокинувся з гіперсну, а вже занудьгував. В інженерному відділенні все працювало без збоїв, тому справ не було. Не було з ким навіть подискуту- вати, окрім Бретта. Але як можна розпочати балачку із чолові- ком, котрий розмовляв односкладними вигуками і для якого сказати повне речення було справжнім досягненням. — Думаю, що Даллас умисно ігнорує наші скарги, — на- смілився сказати він. — Можливо, він не може видати наказ про те, щоб ми отримали повну премію, але він же ж капітан. Якби він хотів, то міг би надіслати запит або принаймні замо- вити слово за нас. Це було б дуже доречно. Він вивчав індикатори із числами, які збільшувалися або зменшувалися вправо і вліво. Люмінесцентна червона лінія,
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx