«Чужий» Алана Діна Фостера
25 II Порівняно невеличка кают-компанія ледь вміщала в себе весь екіпаж. Зазвичай тісноти не відчувалося, оскільки семеро астронавтів практично ніколи не їли одночасно. Цілодобово працюючий автокок мимоволі заохочував індивідуалізм, адже кожен міг поїсти в особисто зручний час. Але зараз, зібрав- шись усі разом, учасники екіпажу почувалися дискомфортно. Усі переминалися на місці, намагаючись не штовхатися і не діяти одне одному на нерви. Паркер та Бретт були незадоволені й узагалі не прихову- вали цього. Єдине, що їх заспокоювало, це що техніка була в порядку, тому навіть якщо щось і трапилося, то не з їх про- вини. Ріплі вже повідомила їм новину про відсутність потріб- ного пункту призначення, котра всіх збентежила. Паркер припускав, що всім треба буде знову впасти в гі- персон. Це була клопітка й неприємна процедура, навіть як- що проводити її бездоганно. Паркер стиха вилаявся. Його бі- сило все, що розділяло його із виплатою в кінці подорожі. — Капітане, ми знаємо, що не досягли Сонячної систе- ми, — Кейн сказав це від усіх оточуючих, які з очікуванням дивились на Далласа. — Ми далеко від дому, але система корабля прийняла рішення розбудити нас від гіперсну. Час дізнатися чому. — Зараз і дізнаєтесь, — з готовністю відповів Даллас. — Як відомо, — почав він із поважним виглядом, — «Матір» було
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx