«Чужий» Алана Діна Фостера
26 запрограмовано на припинення подорожі, вимкнення гіпер двигуна та наше пробудження за певних умов. Він витримав ефектну паузу й продовжив: — Ось вони й настали. — Напевне, сталося щось серйозне, — Ламберт спосте- рігала за Джонсом, який грався із мигтючим сигнальним при- строєм. — Ви знаєте це. Непросто вивести весь екіпаж із гі- персну. Завжди існує певний ризик. — Хто б міг подумати, — саркастично пробурмотів Паркер так тихо, що це розчув лише Бретт. — Вам усім буде цікаво, — продовжував Даллас. — Нас розбудили по тривозі, яка не стосується «Ностромо». Як ствер- джує «Матір», корабель у чудовому стані. Переповненою кают-компанією прокотився полегшений видих: «Ну слава Богу». — Небезпека полягає в іншому, зокрема в невідомій си стемі, де ми зараз перебуваємо, на одній із її планет. Зараз ми наближаємось до цієї планети, — він зиркнув на Еша, котрий кивнув на знак згоди. — Ми отримали сигнал від невідомого джерела. Там були перешкоди, і «Матері» знадобився певний час, щоб розшифрувати його. Але це точно аварійний сигнал. — Пхе, це не має сенсу, — Ламберт теж виглядала збен- тежено. — Серед усіх стандартних сигналів екстрені виклики є найбільш зрозумілими та простими. Тому в «Матері» не по- винно виникати жодних проблем із розшифровкою. — «Матір» припускає, що йдеться не про стандартний сиг нал про допомогу. Це акустичний сигнал радіомаяка, який повторюється кожні дванадцять секунд. Звичайний сигнал. Утім, «Матір» вважає, що сигнал має позаземне походження. Почуте викликало в когось приглушене ремствування. Ко- ли минула перша схвильованість, Даллас продовжив: — «Матір» не може дати конкретної відповіді. Я не розумію чому. Жодного разу не бачив, щоб комп’ютер не був упевне- ний. Він міг ігнорувати команди, але завжди давав точну від- повідь. Вперше таке бачу.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx