«Чужий» Алана Діна Фостера
28 — Добре… полетіли. Даллас досі дивився на нього, тому Бретт, посміхнув- шись, додав: — Сер. Капітан перевів недоброзичливий погляд на Паркера, але другий герой вже скорився. — Там можна приземлитися? — Даллас звернувся вже до Еша. — Комусь же вдалося. — І я про це, — багатозначно відповів Даллас. — «Призем- литися» — це мирне слово. Воно передбачає успішне вико- нання послідовних дій, у результаті яких можна здійснити м’яку та безпечну посадку корабля на тверду поверхню. Ми ж має- мо справу з екстреним викликом, а в такому випадку про мир- ні дії не йдеться. Давайте дізнаємося, що там сталося… але обережненько, в рукавичках. У капітанському відсіку був підсвічений стіл із зоряною кар- тою. Даллас, Кейн, Ріплі та Еш стояли на протилежних полю- сах компаса, а Ламберт сиділа на посту. — Ось він, — Даллас вказав на цятку, яка світилася, і огля- нув членів екіпажу, що скупчилися навколо столу. — Я хочу, щоб усі це послухали. Усі знову сіли на свої місця, а капітан кивнув Ламберт. Во- на стиснула вимикач: — Добре, давайте послухаємо. Відрегулюй гучність. Штурман увімкнула тумблер. Капітанський відсік наповнив- ся безперервним фоновим шипінням. Раптом усе припинило- ся і пролунав такий звук, що в Кейна поповзли мурашки по шкірі, а в Ріплі волосся стало дибки. Це тривало дванадцять секунд, а потім знову почалося безперервне шипіння. — Господи, — вражено промовив Кейн. Ламберт вимкнула динаміки. У капітанському відсіку знову запанував спокій.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx