«Чужий» Алана Діна Фостера
29 — Що то в біса було? — запитала Ріплі з таким виглядом, наче вона побачила щось мертве в тарілці. — Я ще ніколи не чула таких аварійних сигналів. — «Матір» назвала це так, — пояснив Даллас. — Не зо всім коректно називати їх «інопланетними», тож вона назва- ла «чужими». — А може, то голос, — сказала Ламберт і замовкла, усві- домивши, що її слова мають неприємний відтінок, і зробивши вигляд, що нічого не говорила. — Скоро дізнаємось. Ти встановила координати місцезна- ходження корабля? — Я знайшла його місцезнаходження на планеті, — Лам- берт вдячно подивилась на панель управління, задоволена тим, що доведеться мати справу з розрахунками, а не з важ кими думками. — Ми досить близько. — Інакше «Матір» не пробудила б нас від гіперсну, — про- бурмотіла Ріплі. — Координати прямого сходження — шість хвилин два дцять секунд; бічного відхилення — мінус тридцять дев’ять гра- дусів дві секунди. — Покажи це на екрані. Штурман натиснула певну послідовність кнопок. Один з екранів у капітанському відсіку замиготів, і всі побачили яскраву цятку. — Високе альбедо ?1 . Можеш збільшити? — Тільки до певної міри. Поки що на це треба дивитися здалеку. Зараз постараюся наблизити. Екран одразу ж сфокусувався на об’єкті, й усі побачили тьмя- ну стиснену з полюсів планетку серед космічної порожнечі. — Чорт її забирай, — незлостиво сказав Даллас. — Ти впевнена, що то вона? У цій системі досить багато планет. — Так, це вона. Просто планетоїд. Десь тисяча двісті кіло- метрів у діаметрі, не більше. 1 Характеристика ступеня розсіяності відображення. ( Прим. ред .)
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx