«Чужий» Алана Діна Фостера
30 — Вона обертається? — Так. Час повного оберту — години дві. Але це поперед нє значення. Хвилин за десять скажу точно. — Уже непогано. Сила тяжіння? Ламберт перевірила декілька індикаторів. — Вісімдесят шість сотих. Досить щільна. — Тільки не кажи про це Паркерові й Бретту, — сказала Ріплі. — Їм спаде на думку, що там поклади важких металів, і вони підуть шукати здобич ще до того, як ми дізнаємося про нашого невідомого транслятора. Спостереження Еша були прагматичнішими: — Нею можна ходити. Члени екіпажу почали розробляти процедуру виходу на ор- біту. Адже «Ностромо» наближався до маленької планетки, тягнучи за собою величезний вантаж резервуарів і перегон- ну установку. — Наближаємось до апогею орбіти. Увага! Двадцять се- кунд, дев’ятнадцять, вісімнадцять… — Ламберт рахувала, по- ки її напарники навколо напружено працювали. — Нахил по правому борту на дев’яносто два градуси, — діловито оголосив Кейн. Буксир та нафтоочисна установка перекрутилися, виконав- ши пірует у відкритому космосі. Допоміжні двигуни ненадовго увімкнулися, освітивши хвіст. — Вихід на екваторіальну орбіту пройшов успішно, — оголосив Еш. Під ними безтурботно крутилася мініатюрна планета. — Дай мені дані про тиск у відділенні управління електрон ними пристроями. Еш поглянув на манометри, не повертаючись до Далласа. — Три цілих сорок п’ять сотих Ньютона на ем сі у квадра- ті ?1 … близько тридцяти п’яти тисяч паскаль, сер. — Дай знати, раптом щось зміниться. 1 Формула взаємовідповідності маси та енергії.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx