«Чужий» Алана Діна Фостера
8 Ворент-офіцер ?1 Ріплі мала б краще себе контролювати. Хи- мерні думки, які ще не встигли сформуватися і спали, чекаю- чи, поки їх розбудять, перебували поза межами її свідомості. Трішки більше зусиль та самоусвідомлення — і з Ріплі вийшов би професійний сновидець, принаймні так вона іноді вважала. Що ж до капітана Далласа, він був досить лінькуватим, хо- ча й найорганізованішим членом екіпажу. У нього була непо- гана уява. Доказом цього слугувала його борода, оскільки усі, окрім нього, поголилися перед тим, як увійти до морозильної камери. Як пояснював капітан Даллас, відповідаючи на чис ленні питання його напарників, це було частиною його осо- бистості. Він би швидше пожертвував будь-яким органом, але не своєю видатною бородою. Даллас керував двома ко- раблями: міжзоряним буксиром «Ностромо» та своїм тілом. Обидва з них будуть живі-здорові як у режимі сну, так і в активному стані. Отже, капітан Даллас був хорошим керівником і володів де- щицею уяви. Але щоб стати професійним сновидцем, цієї де- щиці було замало, а це ніяк не компенсуєш непомірною кіль- кістю організаторського хисту. Тому з Далласа був такий же сновидець, як і з Ріплі. Кейн не так добре міг контролювати свої думки та дії, як Даллас, і йому бракувало уяви. Він був хорошим старшим по- мічником, але ніколи б не став капітаном: для цього потрібен певний рівень енергійності та командні навички, а Кейн цього не мав. Його думки були досить туманними й нечіткими, на від- міну від думок Далласа; Кейн був слабкою тінню та глухим від- лунням капітана. Утім, це не робило його менш симпатичним. Але професійне сновидіння вимагає багато додаткової енер- гії, у Кейна ж її ледь вистачало на повсякденне життя. Сни Паркера не були образливими, але були менш ідиліч- ними, аніж у Кейна. У них не було ані тіні фантазії. Вони були 1 Звання між унтер-офіцером та офіцером у ВМС США та берего- вій охороні. ( Тут і далі прим. перекл., якщо не зазначено інше. )
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx