«Доки світло не згасне назавжди» Макса Кідрука
23 —Не знаю! Може, він вигадує, може, не було ніякого приятеля, і він сам знайшов фотки. —Та як? —Дивився порнуху, а потім Фейсбук чи Ґуґл підкинув йому рекламу з білизною, і він упізнав мене. Йому ж по дарували планшет півроку тому. Інді не хотіла про таке навіть думати. —Чому ти відразу не зв’язалася зі мною? Він забрав те лефон? Її сестра заперечно мотнула головою. Потім шморгнула. —Це не все… —Не все? Рута замовкла. Інді кивнула, заохочуючи її продовжува ти, і Рута, ніби через силу, заговорила: —Він не заспокоювався. Торочив одне й те саме: випи тував, де я взяла гроші на фотосесію. Я пояснила, що це не я, а мені заплатили, проте він тупо мене не чув. Мама намагалася його вгамувати, то він ще й на неї нагримав. Я зрозуміла, що в такому стані домовитися з ним ні про що не вдасться, і спробувала зачинитись у своїй кімнаті, й тоді він ледь не вивалив двері. —Жесть. —Мною затіпало, я схопила светр, на ходу взулася та вискочила до ліфта. Він за мною. Я побігла сходами. Він закричав, щоб я повернулася, потім таки погнався і гор лав, аж захлинався, що я його зганьбила. Коли втямив, що не наздожене мене, почав верещати, щоб я не з’являлася вдома, поки не приберу ті фотографії з Інтернету. Волав на весь під’їзд, як божевільний. Інді мовчала. Вони з сестрою вже давно досконало вивчили найрізноманітніші версії емоцій одна одної, тож їй не потрібно було охати чи зітхати, Рута лише за змі ною відтінку в глибині сестриних очей могла здогадатися, про що та думає.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx