«Доки світло не згасне назавжди» Макса Кідрука
26 Доки світло не згасне назавжди —Ні, Руто, — гірко всміхнулася сестра. — Це пога на ідея. —То що мені робити? Інді затамувала подих, а тоді відкарбувала: —Одягайся. І їдь додому. Це було єдине, що вона могла сказати, проте точно не те, що воліла почути її молодша сестра. Рута розпачливо замотала головою: —У мене з рота тхне. Я наче здохлих пацюків наїлася. Вони занюхають, що я бухала! —Руто, ти не ночувала вдома! Яка, блін, різниця, що вони там занюхають?! Чисть зуби й при додому. Бігом! Ну справді? А що вона хотіла? Тікати з хлопцем до Киє ва? Вона ще навіть школу не закінчила. —Бляха… — Рута відкинулася на подушку, а тоді зга дала, що сьогодні неділя. — А вони зараз не в церкві? —Навряд. Хоча… — дівчата обмінялися поглядами та водночас знизали плечима, —все може бути. Вони напев но не сплять. Я зараз зателефоную мамі, поясню, що з то бою все окей, і попереджу, що ти вже їдеш. Вона, мабуть, його підготує. Потім розповім щось про навчання, додам, що за два чи три тижні повертатимуся додому. Коротше, заговорю їм зуби, зроблю все, щоб… ну, ти розумієш. Обидві усвідомлювали: це однаково, що затуляти кар тонкоюжерло гармати, проте кращих ідей не було. Насам кінець Інді підбадьорливо всміхнулася: —Не переймайся так. Вони перебісяться, і все владна ється. I’ve got your back, sister!? ?1 —Ага, — Рута вдруге скорчила «не вражену» грима су, — тобі легко говорити. —Набереш, щойно зможеш. —Обов’язково. 1 Я тебе прикрию, сестро! ( англ. )
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx