«Доки світло не згасне назавжди» Макса Кідрука

28 Доки світло не згасне назавжди років розуміла, що мусить будь-що спинитися, інакше їй кінець, одначе не знала як. З переляку вона знову закру­ тила педалі, прискорюючись іще дужче. Індія бігла за нею й волала: «Не їдь туди!» Рута кричала: «Я й не хочу їхати!» Зрештою за лічені метри від перехрестя Рута різко забрала праворуч і на повній швидкості врізалася в паркан остан­ нього будинку на Островського. Якби паркан був бетонним, на тому її історія й закінчилася б. На щастя, загорожа була з дротяної сітки й замортизувала, тож Рута відбулася порі­ зами на передпліччях і лобі. Коли Індія привела сестру до­ дому, та мала вигляд акторки з фільму жахів: обличчя, гру­ ди, руки, стегна — все заляпала кров. Рута ще раз погладила рубець. Аміна довго розпитувала доньок про те, що сталося. Індія сказала, що сестричка «про­ сто перечепилася й упала», Рута навідріз відмовилася що- небудь говорити. Звісно, ні Григір, ні Аміна їм не повірили. Рута прибрала руку від лиця та скупо — так, що усмішка торкнулася самих очей,—усміхнулася. Вона так і не розпо­ віла. Батьки до цього часу не знають, що відбулося того дня. I’ve got your back, sister . «Усе буде добре». Поправивши ліфчик, Рута спустила ноги на підлогу. На внутрішній поверхні лівого стегна помітила великий си­ нець, але не стала на ньому зациклюватися. Швидко вдяг­ лась і, прочинивши двері, ступила до короткого коридору, який упирався в сходи, що вели на перший поверх. Дівчи­ на навшпиньки підійшла до поручнів і перехилилася, за­ зирнувши до вітальні. Лару не розгледіла, зате почула зна­ йому музику, пронизливий виск автомобільних покришок, скрегіт від зіткнень і дзенькіт розбитого скла — хлопець ганяв у «Need for Speed» на «PlayStation». Рута почала спускатися. Коли до вітальні залишилося два кроки, сходинка під ногою рипнула, і Лара, поставив­ ши гру на паузу, скинув на неї голову.

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx