18 Піт не звернув на мене жодної уваги. У правилах етикету він петрав краще за мене — й аніскілечки в цьому не сумнівався. Наш офіціант крутився біля каси, базікаючи з барменом. Час був післяобідній, тож відвідувачів тут залишилося небагацько, та й ті сиділи за баром. Коли я сказав «Gesundheit», офіціант подивився в мій бік і щось прошепотів бармену. Той зиркнув на мій столик, підняв кришку стійки та попрямував до мене. —Ховайсь, Піте, — тихенько звелів я. Роззирнувшись, кіт гулькнув у сумку, і я прихилив її верх. —Вибачай, хлопче. — Бармен підійшов і незворушно сперся на стіл, уважно оглядаючи сидіння з обох боків кабінки. — Маєш прибрати звідси кота. —Якого кота? —Кота, якого ти щойно пригощав чимсь із цього блюдечка. —Жодного кота я тут не бачу. Бармен нахилився й зазирнув під стіл. —Кіт у сумці, — впевнено заявив він. —Кіт? У сумці? Друже, гадаю, у тебе в організмі гострий розлад фразеологізмів. Правильно казати «кіт у мішку». —Що? Не мороч мені голову. У тебе кіт у сумці. Відкрий її. —А як щодо ордера на обшук? —Га? Досить уже верзти казна-що. —Це ти тут щось таке верзеш. Ти не можеш вимагати показати сумку, якщо немає ордера на обшук. Це ж Четверта поправка до Конституції. Вона лише під час воєнного стану не працює, а війна вже давно минула. Ну що, ми все владнали? Будь ласка, скажи
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx