19 офіціанту, що я хочу повторити замовлення. Або сам мені принеси. Схоже, це його присоромило. —Слухай, брате, я ж не проти твого кота. Це просто ліцензією не дозволяється. Бачиш, на стіні? — Бармен вказав на табличку «Вхід із котами та собаками заборонено». — Ми намагаємося дотримуватися санітарних норм. —І це вам не надто вдається. — Я показав йому склянку з-під скотчу. — Бачиш сліди губної помади? Краще до посудомийки прискіпався б, а не клієнтів обшукував. —Анічогісінько я не бачу, яка ще помада? —Я її серветкою обтер. Але що буде, як я віднесу цю склянку до місцевої санслужби та попрошу перевірити на бактерії? —А посвідчення санслужби в тебе є? — Бармен зітхнув. — Ні. —Добре, вважаймо, це нічия. Я не обшукуватиму сумку, а ти не понесеш склянку до санслужби. Якщо хочеш іще хильнути, підходь до бару… Я тебе навіть пригощу. Але з котом тут сидіти не можна. — Він посунув до каси. —Та ми й так уже йти збиралися. — Я знизав плечима. —Не образився, бува? — уточнив бармен, коли я проходив повз касу, прямуючи до виходу. —Та ні. Просто думав якось коняку свого сюди привести та й вихилити по чарочці. Тепер не приведу. —То вже як знаєш. Утім, про коней у ліцензії анічичирк. Я тебе, власне, спитати хотів… Цей кіт і справді п’є імбирний ель?
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx