22 —Дуже мудре рішення, — шанобливо промовив агент. — Я й сам не відмовився б, але… не можу сім’ю полишити, знаєте, як це буває. — Він дістав бланк анкети. — Клієнти зазвичай прагнуть лягти в анабіоз якомога швидше. Я попередньо заповню документи, щоб ви не марнували час та зусилля. І ми негайно організуємо для вас медогляд. —Хвилинку! — Прошу? —Маю запитання: чи зможете ви забезпечити анабіоз для кота? Страховий агент сторопів, а потім засмутився: —Це все розіграш, еге ж? —Познайомтеся з моїм напарником. — Я відкрив сумку, і звідти вигулькнула голова Піта. — Будь ласка, просто скажіть «так» або «ні». Якщо ваша компанія такого не робить, я звернуся у «Страхування Центральної долини Каліфорнії». Здається, у цьому ж будинку є їхній філіал? Схоже, це його нажахало. —Пане… перепрошую, я не розчув ваше ім’я… —Ден Девіс. —Пане Девісе, «Спільна відповідальність» опікується кожним клієнтом, щойно він звернувся до нас. Я не можу дозволити вам піти у «Страхування Центральної». —А як ви плануєте мене зупинити? Дзюдо? —Пане, прошу! — Пауел ображено відвів погляд. — У нашій компанії дотримуються етики. —Себто, у «Страхуванні Центральної» — ні? —Я такого не казав. Пане Девісе, я не буду вас морочити…
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx