«Двері у Літо» Роберта Гайнлайна

25 —Добре-добре, тоді нумо торгуватися! Окрім ціни, нам потрібно було обговорити чотири питання. По-перше, як саме сплачувати за обслуговування камери анабіозу? По-друге, скільки років я хотів проспати? По-третє, куди інвестувати кошти, доки я буду в заморозці? І, зрештою, що робити, якщо я помру й не прокинуся? Поміркувавши, я погодився на 2000 рік. Гарна кругла дата — і до неї лишень тридцять років. Я боявся втратити зв’язок із реальністю, якщо вийду з анабіозу пізніше. За минулі тридцять років (а це весь час мого життя!) світ разюче змінився: дві масштабні війни та з десяток збройних конфліктів, крах комунізму, Велике Жахіття, штучні супутники, перехід до атомної енергетики… Та коли я був малим, ще навіть п’єзодвигунів не існувало. Імовірно, мене й 2000 рік спантеличить. Але, якщо я не стрибну в майбутнє принаймні на тридцять років, Бель не вистачить часу, щоб вкритися добрячим плетивом зморщок. Міркуючи, куди вкласти грошенята, я не розглядав державні облігації та інші традиційні інвестиції, адже наша фінансова система покладається на інфляцію. Акції «Покоївки» залишив як є. А от готівку хотів вкласти в акції інших компаній, враховуючи останні тенденції розвитку ринку, які, на мій погляд, посилюватимуться. Автоматизація, безумовно, зростатиме — у це й інвестуватиму. Ще я вирішив придбати акції однієї фірми в Сан-Франциско, яка випускала добрива та, як я чув, експериментувала з дріжджами та їстівними водоростями. Людей на планеті щороку більшає, а стейки навряд чи подешевшають. Усі прибутки із

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx