15 Точніше, не приваблювало донедавна. Тепер мене витурили з роботи, подобалося мені це чи ні (аж ніяк!). Я мав би насолоджуватися медовим місяцем, а натомість сидів у якомусь нездалому барі та цмулив скотч, щоб забутися. Замість дружини поруч залишився розбишака-кіт, якого чомусь заспокоював ель. Чи подобалося мені теперішнє? Я проміняв би його на ящик джину, а потім розтрощив би кожну пляшку. Проте грошенят вистачало. Діставши з кишені конверт, я зазирнув усередину. Два документи. Чек на силу-силенну грошей — ще ніколи в мене таких коштів не було. Й акціонерний сертифікат корпорації «Покоївка». Обидва папірці трохи засалилися, адже я носив їх у кишені з того дня, коли мені їх передали. То чому ні? Чому не втекти в сон, щоб усі прикрощі минулися? Анабіоз приємніший за вступ до Французького Іноземного легіону. Клопоту з ним менше, ніж із самогубством. Це допомогло б повністю позбутися усіх зв’язків із подіями та людьми, які зіпсували мені життя. Чому ні? Можливість розбагатіти не надто мене вабила. Авжеж, я читав «Сплячий прокидається» Герберта Веллса — ще тоді, коли це був просто класичний роман, себто ще до того, як страхові компанії заходилися роздавати всім примірники цієї книги. Я розумів, що таке складні відсотки та приріст капіталу. Утім, сумнівався, що мені вистачить грошей і на Довгий Сон, і на створення трастового фонду, який дасть змогу отримати із цього зиск. Цікавим здавалося якраз попереднє міркування: заснути — і прокинутися у вже геть іншому світі. Може,
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx