КАТЕРИНА САМОЙЛЕНКО 20 комина та свічок. Той вовк знав, що втратити ікла для нього самого та його братів було випробуванням гіршим від смерті. Як крукові — втратити крила. — Це вбивці твого сина! — Корвін довго дивився йому в очі, перш ніж знову повернутися поглядом до персня. — Та я залишив їх живими для тебе. Субординати можуть забрати їх в Аконітовому гаю. Повернулася Лія. Вона опустилася навколішки біля крісла Корвіна, маючи намір нанести мазь йому на обличчя. Корвін м’яко перехопив руку та посміхнувся. Він узяв шкалик і без зайвої обережності нашпарував ліки по рані, навіть не зморщившись від болю. Лія, зрадивши своїй наполегливій послужливості, стала позаду Івейла та поклала руки на спинку його крісла. Князь Невриди на мить відвів очі до вікна, за яким уже займалася світань нового дня. Дня, у якому не було Севастіана. У скло побивалася коса гостра сльота. Івейл не міг її спинити навіть за думки, що під нею, можливо, мерзла Ріна. У вікно постукав крук. Князь Івейл прочинив стулку. І птах сів на плече Корвінові. Він розтулив дзьоба і сутужно прокричав. Корвін насупився. — Скільки? Крук знову прокричав. — Цікаво, — протягнув він, і його губи витягнулися у кривій посмішці. — Що? — Івейл підійшов ближче. Рук за його спиною видно не було, та він стискав кулаки до болю у кістках. — Знайшли Ріну? — Раджу твоїм субординатам підготувати в Аконітовому гаю побільше камер. Тому що щойно мій генерал доставив туди іще сотню заколотників, — Корвін здійняв на Івейла темний погляд. Можливо, таким було оманливе мерехтіння блискавиці за вікном, та Івейлові здалося, що очі його полиснули жорстоким, ледь не божевільним блиском. — І раджу їм запастися рукавичками та лещатами. Тому що їм вирвати ікла вони ой як захочуть.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx