КАТЕРИНА САМОЙЛЕНКО 8 Лія торкнулася щоки брата. Подушечки пальців обпекло, коли княжна не відчула звичного тепла. Вона схилилася над ним і поцілувала у чоло. На груди брата вона поклала чорну троянду. — Пробач мені, будь ласка, — прошепотіла йому у вухо. — Я клянуся, що виправдаю твою жертву. Лія востаннє взяла Севастіана за руку і відпустила, лише коли поруч з’явився Корвін і ледь відчутно потиснув її плече. — Ти впораєшся, Лукреціє, — шепотав він, відводячи її до Івейла, що обійняв доньку радше машинально, не помічаючи навкруги ні її, ні когось іншого. Корвін підійшов до човна. Він схилив голову та довго так стояв, зціпивши перед собою руки. — Ми могли б потоваришувати, — Корвін вичавив кривувату усмішку. — Можливо, в наступному житті, братику. Слідом за князем Саверу вишикувалася довга процесія з членів князівських сімейств та глав невридійських кланів. Не було лише князя Мадія та його сім’ї. Відповідно до офіційного листа їхня родина була змушена неочікувано відплисти до імперії Сонць у зв’язку з невідкладними політично-економічними потребами, та правда читалася між рядків. Вони відчували, що у день поховання не зможуть дивитися в очі ні Івейлові, ні Лії. Ведмеді відчували також і те, що і вовки їхніх встидливих очей бачити не бажали. Ален, князь Алазони, голова клану оленів, навпаки, прибув на церемонію поховання раніше за всіх. І тепер стояв позаду Івейла, щільно стиснувши вуста. Він невідривно дивився князеві на потилицю і важко дихав. До човна Севастіана він не підійшов. Ніхто князеві тим не дорікнув: спостерігати смерть спадкоємця того, хто з дитинства був твоїм другом — не найлегше випробування. Найбільш уважні помітили, як тричі рука оленя здіймалася і безвільно падала, ніби князь хотів ухопити Івейла за лікоть. Втримати його чи втриматися самому — невідомо. — Кара звершиться, — прошепотів він, та Івейл його не почув, як не чув того дня нікого.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx