3. ТІЛА ФРЕДДІ Ніщо не давало Фредді Ройлу такого стояка, як вигляд заціпенілого тіла. —Ця з певними ушкодженнями, — пояснив санітар Ґлен, завозячи в морг каталку з трупом. Фредді забило подих. Оглянув тіло. —Гарненька, — хрипко протягнув він по-сомерсетськи. — На машині розбилася? —Так, бідося. М-25. Утратила забагато крові, поки вдалося її витягнути, — ніяково пробубнів Ґлен. Його злегка млоїло. Зазвичай труп для нього був просто трупом — він їх бачив у всяких станах. Проте часом, коли людина молода або ж настільки чарівна, що вроду її видно навіть крізь місиво плоті, яка від неї зосталося, його сковувало відчуття марної втрати. Сьогодні був саме такий випадок. Одна нога дівчини — розірвана до кістки. Фредді провів рукою по вцілілій. На дотик та була бездоганна. —Навіть трохи тепла ще, — зауважив він. — Дещо занадто, як на мій смак. —Ну, Фредді, — почав був Ґлен. —Вибач, приятелю, — усміхнувся Фредді, витягнув гаманця, дістав кілька купюр і передав їх Ґлену. —Дякую, — відповів санітар, складаючи гроші в кишеню й поспішно виходячи. Прямуючи коридором до ліфта, щоб піднятися в їдальню, Ґлен перебирав пальцями купюри в кишені. Ця частина обряду — передача грошей — тішила й водночас
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx