21 — Містере Наварро, а ви хіба з нами не їдете? — спитався один із санітарів ніби як обвинувальним тоном. —Відправляйтеся, а я — за вами на машині, — сердито відрізав Перкі. Він звик розмовляти наказовим тоном із людьми цього класу, коли вони мали нахабство вказувати йому, що робити. Озирнувся на троянди. Так, спершу треба їх полити. У лікарні розпочнеться метушня через приймання його старої, тож без поливу нікуди. Увагу Перкі заполонив рукопис на кавовому столику. На титульній сторінці була пляма шоколадної блювоти. Скривившись, він сяк-так відтер її хустинкою, відкривши пожмаканий мокрий папір під нею. Відтак, перегорнувши кілька аркушів, сів читати.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx