24 Дівчина невиправно норовлива, подумала міс Мей. Зовсім як її люба матінка — близька подруга вчительки, з якою вони дружили ген від часів, коли Аманду Мей та Флору Кіркланд разом представили в лондонському світі. Перкі швиргонув машинопис на столик. —Ох і маячня, — буркнув він. — Просто ідеально, блядь! Кобила в ударі. Заробить нам ще один статок! Радісно потираючи руки, він вийшов у садок і попрямував до троянд. Раптом у грудях зросла тривога, він кинувся назад в оранжерею та підняв рукопис. Прогортав далі. Тексту було вже цілих сорок дві сторінки, але вже на двадцять шостій він перейшов у вервечку незв’язаних речень і поспішних приміток на полях. До завершення йому ще — як до неба рачки. «Сподіваюся, зі старенькою все буде добре», — подумав Перкі, відчувши гостру потребу бути біля дружини.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx