1. РЕБЕККИНІ ЦУКЕРКИ Ребекка Наварро сиділа у своїй просторій оранжереї, виглядаючи на барвистий свіжий садок. Аж із другого його краю, ген біля муру, Перкі підрізав трояндові кущі. Засліплена сонцем, що лилося на неї крізь скло, вона не так бачила, як уявляла знайомий діловитий вираз на його обличчі. Її розморило від спеки, тягнуло спати. Піддавшись знемозі, вона випустила з рук товстий машинопис, що, глухо гупнувши, плюхнувся на скляний кавовий столик. На першій сторінці був заголовок: БЕЗ НАЗВИ. У ПРОЦЕСІ (Роман про наставницю міс Мей № 14) Сонце заступила темна хмара, і Ребекка спам’яталася. Скориставшись нагодою, зиркнула на своє відображення в склі щойно затінених дверей. По короткій хвилі огиди до самої себе вона змінила профіль на анфас і втягнула щоки. Новий образ миттю стер із пам’яті провислу шкіру на підборідді — так, що Ребекка вирішила винагородити себе за це. Перкі завзято порався або ж просто вдавав. У них був власний садівник, що старанно й професійно працював, та Перкі завжди знаходив привід покопатися в садку. Казав, йому так легше думається. Нізащо в житті Ребекка не здогадалася б, про що думає її чоловік. Хоч Перкі її і не бачив, Ребекка однаково потягнулася до коробки крадькома. Знявши верхній шар цукерок,
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx