12 похапцем дістала два ромові трюфелі з нижнього. Запхала в рота й, мало не знепритомнівши від нападу слабкості, швидко зажувала. Найголовніше — швидко проковтнути, бо так здавалося, ніби обманюєш організм, змушуєш його недбало обробляти калорії, пропускаючи їх якнайшвидше. Та самообман розвіявся, щойно по шлунку розлилася солодка млість. Вона буквально відчула, як організм неспішно болісно розкладає бридку отруту, ретельно зважуючи кожнісінький токсин і калорію перед відправленням їх у ті частини тіла, де вони завдадуть найбільшої шкоди. Ребекка спочатку було подумала, що то в неї почався черговий напад тривожності, відчуваючи неквапний пекучий біль. Лише за декілька секунд їй сяйнула вірогідність, а затим — реальність, що це дещо більше. Перехопило дух, у вухах задзвеніло, усе навколо завертілося. Вхопившись за горло, Ребекка гепнулася з крісла на долівку оранжереї. Обличчя перекосилося, і з рота полилася змішана із шоколадом слина. За кілька метрів далі Перкі стриг кущі. «Полити треба», — подумав він, відходячи оцінити свою роботу, аж раптом кутиком ока помітив, як на землі в оранжереї щось смикається…
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx