14 людьми, що в очікуванні смерті перетворювалися на обвислі, хрипкі, крихкі, вузлуваті пародії на самих себе. *** С. 224 Том Резнік мчав, як вітер. Знав, що Північ, його міцна кобила, страждає; і, якщо так нещадно гнати вірну й шляхетну тварину, вона залишиться кульгавою на все життя. І заради чого? З тяжким серцем усвідомлював Том, що нізащо не встигне в Бронді-гол до того, як Ясмін поєднають у шлюбі з негідником сером Родні де Морні. Потайки від прекрасного янгола цей шахрай планував позбавити її всіх статків, відвівши для красуні скромну роль наложниці-бранки. На балу сер Родні був спокійний і зичливий. Ясмін мала прекрасний вигляд, як ніколи. Сьогодні вона віддасть йому свою честь, і сер Родні сповна насолодиться приборканням затятої норовливиці. До друга підійшов лорд Б’юмонт. — А ваша майбутня дружинонька — ще той скарб. Зізнатися, Родні, мій любий друже, я і не думав, що вам вдасться підкорити її серце, адже був переконаний: нас двох вона вважає слизькими типами. —Не слід недооцінювати ловця, мій любий друже, — всміхнувся сер Родні. — Я маю досвід і знаю, що найголовніше — не злякати звірини. Тож просто тримався оддалік, чекаючи слушної нагоди об’явитися й завдати удару милосердя. Відправивши надокучливого Резніка за кордон, сер Родні підняв брову й стишив голос: —Прошу вас пильнувати, друже мій. Хутенько оглянувся навсібіч і переконався, що за музикою оркестру їх не чують, а тоді провадив далі:
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx