25 — Але звідки ви знаєте, що вона каже правду? Навіщо їй виказувати свою родину? Вона ж знає, що викритій відьмі загрожує неминуча смерть. — Міркуєш так само, як і я, — просто відповів Роджер, хоча я відчула, що за його словами криється щось більше. Він міг бути різким і грізним, коли хотів. Мені вже доводилося спостерігати за тим, який він «обхідливий» зі своєю дружиною Кетрін, напрочуд терплячою жінкою. — А всі ті вбивства, які, за словами Алізон, скоїла її рідня, по-справжньому реальні. — Вони вбивали? — І не раз. Не варто переходити дорогу Девайсам. Не бійся, дитинко. Алізон Девайс не становить загрози, поки вона під замком, а я допитаю її сім’ю завтра або післязавтра. Мені, звісно, доведеться довести справу до відома короля. — Він зітхнув так, ніби це йому дошкуляє. — Упевнений, що король буде радий отримати таку звістку. — А якщо вони утечуть? Як у такому разі ви їх відшукаєте? — Вони не втечуть. У Пендлі в мене скрізь є свої очі, ти ж знаєш. Мало що може пройти повз увагу головного шерифа графства. — Колишнього головного шерифа, — жартома покепкувала я. — Скільки їй років, тій дівчині із собакою? — Вона не знає, але я сказав би, що сімнадцять, чи близько того. — Як і мені. — На якусь мить замислившись, я озвалася знову: — Роджере, а ви довіряєте Річарду? Він звів свої кущуваті брови: — Усе своє життя. Чи тим, що від нього залишилося, — я вже старий чоловік, мої діти виросли, а найкращі роки праці залишилися позаду, на превеликий жаль. А чому ти питаєш? Я запхнула лист від лікаря у кишеню, глибоко під костюм для верхової їзди, і він бився у мене під ребрами, як іще одне серце. — Просто так.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx