10 листа, бо дворецький нерідко розпечатує особисту пошту господаря, але я квапливо відштовхнула цю думку і вийшла через головний вхід. Хмари нагадували кольором олив’яні глеки, з яких ось-ось поллється через край. Я швидко пішла травою до лісу. Розуміла, що допитливі очі слуг легко розгледять з вікон мій чорний плащ серед поля, але мені треба було подумати на самоті. У цій частині Ланкаширу земля зелена й вогка, а сіре небо — широке й безмежне. Зрідка майне спалах рудого оленячого хутра, або блакитна шийка фазана, і на цьому тлі око вихоплює їх швидше, ніж вони встигають щезнути. Я ще не заховалася під покровом дерев, як відчула новий напад нудоти. Відблювавшись, підібрала поділ, щоб, бува, не забруднити спідницю, і витерла рота хустинкою. Пралі Річарда оббризкують носовички трояндовою водою. Я заплющила очі й кілька разів глибоко втягнула повітря, а коли знову їх розплющила, то відчула, що трохи полегшало. Довкола тріпотіли дерева, радісно щебетали пташки, тож не минуло й хвилини, як Ґоторп залишився далеко позаду. У цих краях наш будинок на галявині, вимуруваний із теплого золотавого каменю, впадав у вічі так само, як і я. Дім не міг заховати тебе від лісу, який неначе підбирався все ближче і який було видно з кожного вікна, а от ліс міг заховати від тебе Ґоторп. Іноді здавалося, що будинок і пуща грають одне з одним у хованки. Я дістала листа, знову розгорнула його, розгладивши папір, що пожмакався в маленькому, міцно стиснутому кулачку, і відшукала абзац, який мене приголомшив: Ви можете легко визначити справжню природу небезпеки, яка загрожує вашій дружині, і як лікар та фахівець з питань пологів я, на превеликий жаль, вимушений донести до вас свою фахову думку: після огляду минулої п’ятниці тиждень тому я дійшов глибоко невтішного висновку, що вона не може і не повинна мати дітей. Надзвичайно багато залежить від вашого розуміння, що якби їй довелося ще раз народжувати, вона не переживе цього, а її земне життя добіжить кінця.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx