«Фанат» Ніка Горнбі

2. ПЕННІ ГАРДВІК (1973) Пенні Гардвік була мила дівчина, і сьогодні я обома руками за милих дівчат, хоча тоді не був так певен. У неї були милі мама з татом, милий особнячок, із городом, деревами і ставком, мила дівчача стрижка (вона була білявка з ефектним, чистим, здоровим волоссям середньої довжини — як у старости класу), милі, усміхнені очі, мила молодша сестра, яка чемно всміхалася, коли я дзвонив у двері, і трималася подалі, коли нам було треба. У неї були прекрасні манери (вона подобалося моїй мамі) й завжди відмінні шкільні табелі. Пенні була миловидна, а п’ятірку її улюблених виконавців складали всім добре відомі Карлі Саймон, Керол Кінґ, Джеймс Тейлор, Кет Стівенс та Елтон Джон. Вона багатьом подобалася. Власне, вона була аж така славна, що не дозволяла мені покласти руку під бюстгальтер чи навіть на нього, тож я з нею порвав, хоча, безумовно, не сказав їй, чому. Вона плакала, і я ненавидів її за це, бо почувався поганцем. Можу уявити, якою людиною Пенні Гардвік виросла: славною. Знаю, що вона вступила до коледжу, добре навчалася і зрештою влаштувалася на посаду продюсера на радіо BBC. Припускаю, вона тямуща й вдумлива, може, часом занадто, і амбітна, але не настільки, щоб від цього нудило; у ній були всі ці задатки, коли ми гуляли разом, і на іншому життєвому етапі мене би привабили всі ці чесноти. Тоді ж я не цікавився цими характеристиками, лише грудьми, тож вона мені не підійшла.

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx