«Фанат» Ніка Горнбі

18 й налякало дорослу жінку, але так нічого й не домігся, і дорогою до її дому ми не перекинулися й парою слів. Під час наступної зустрічі я був грубим і холодним, і коли вона потягнулася поцілувати мене на прощання, відмахнувся. «У чому сенс? — спитав я її. — Це завжди закінчується пшиком». Невдовзі після того вона поцікавилася, чи я досі хочу з нею зустрічатися, а я відвів погляд. Ми гуляли разом три місяці, і як для старших класів це вже майже постійні стосунки. (Її батьки навіть познайомилися з моїми і сподобалися одне одному). Тоді вона заплакала, чим остаточно відвернула від себе, адже змусила мене почуватися винним і порвати з нею. Я почав гуляти з дівчиною на ім’я Кім, про яку точно знав, що вона вже віддавалася й не буде проти (і тут я не помилився в припущеннях) віддатися знову; Пенні почала зустрічатися з Крісом Томсоном із мого класу, хлопцем, у якого було більше подружок, ніж у решти разом узятих. Я нічого в тому не тямив, як і вона. Одного ранку, може, тижнів через три після нашої останньої сутички з Пенні, до класу з гучним риком увірвався Томсон. «Гей, Флемінґ, калічко, вгадай, кому я вчора засадив?» Кімната заходила ходором. «Тобі за три місяці й за цицьку не дали потриматися, а я її виграв першого ж тижня». Я повірив йому; всі знали, що він отримував бажане від усіх, кого зустрічав. Мене принизили, перемогли, обійшли; я почувався ідіотом, малюком, значно-значно молодшим за цього огидного придурка-переростка з великим ротом. Це не мало б мене аж так вразити. У справах нижче пояса Томсон грав у власній лізі,

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx