«П’ять четвертинок апельсина» Джоан Гарріс

11 чорне на знак жалоби за чоловіком, який помер двадцять років тому та під чиїм ім’ям я таємно повернулась до рідного села й викупила материнську ферму — давно занедбану, наполовину спустошену вогнем та опадами. Тут мене знають як Франсуазу Симон, удовицю Симон, і нікому й на думку не спадає шукати зв’язок між мною та родиною Дартижан, що поїхала звідси через ту жах­ ливу історію. Не знаю, чому я вибрала те саме село й ту саму ферму. Можливо, я просто вперта. Сталося як сталося. Тут мій дім. Роки з Ерве зараз видаються мені білою плямою, як дивні спокійні хвилини в буремному морі, моменти очікування й забуття. Але я ніколи по- справжньому не забувала Ле-Лавез. Ні на секунду. Якась частина мене завжди була тут. Знадобилося більше року, щоб зробити будинок на фермі знову придатним для життя. Я мешкала в пів­ денному крилі, де принаймні зберігся дах, і поки ро­ бітники перекладали покриття, черепицю за черепицею, я працювала в саду — у тому, що від нього залиши­ лось,—зрізала гілля, формувала крони та знімала з де­ рев величезні гірлянди ненажерливої омели. Моя мати обожнювала всі фрукти, крім апельсина, якого не до­ зволяла приносити додому. Навіть імена вона нам дала на честь фруктів і ласощів: Кассі — на честь пирога з чорної смородини? ?1 , Фрамбуаз—на честь малинового лікеру? ?2 , а Ренетт отримала своє ім’ячко на честь сливи- ренклода? ?3 , що росла при південній стіні та родила рясно, ніби виноград, а влітку її вщент обліплювали оси—така вона була солодка. Колись ми мали більше сотні дерев— 1 Cassis ( фр .) — чорна смородина. 2 Framboise ( фр .) — малина. 3 Reine-claude ( фр .) — слива-ренклод.

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx