«П’ять четвертинок апельсина» Джоан Гарріс
12 яблуні, груші, сливи-угорки, ренклод, вишні, айва,—не кажучи вже про кущі малини, аґрусу, смородини, порічок і грядки полуниці. Їхні плоди ми сушили, зберігали, а по тім готували з них варення й лікери, а також чудові кру глі пироги на пісочному тісті з заварним кремом і мигда левоюпастою.Мої спогади приправлені їхніми запахами, кольорами, назвами. Мати пестила дерева, як коханих дітей: у заморозки ми влаштовували їм димову грілку, на яку витрачали власні зимові запаси палива; весною — тачками вивалювали перегній під коріння. А влітку, щоб відлякувати птахів, ми прив’язували до гілок вирізані з фольги фігури, що тремтіли й шурхотіли на вітру, а та кож міцно зв’язані ниткою порожні бляшанки, які ви давали моторошний гуркіт, і зроблені з кольорового паперу вертушки, що несамовито крутилися. Сад тоді перетворювався на карнавал брязкалець, блискучих стрічок і верескливих дротів — ніби різдвяна вечірка посеред літа. І кожне дерево мало своє ім’я. Прекрасна Івонн —говорила мати, проходячи повз сукату грушу. Аквітанська троянда . «Бере» короля Генріха . У ці миті її голос ставав м’яким і монотонним. Я не знала: вона говорить до мене чи ж сама до себе. Конференція . Вільямс . Гіслен із Пентьєвра . Ця со- лодкість . Зараз у саду лишилося менше двадцяти дерев, і їх цілком вистачає, щоб задовольнити мої потреби. Особ ливо популярний мій кисленький вишневий лікер, хоча я й почуваюсь трохи винною, що ніяк не можу запам’я тати назву вишні. Уся штука в тому, щоб не виймати кісточок. Нашаруйте вишні та цукор у сулію з широким горлом, заливаючи кожний шар чистим міцним алкого лем (найкраще смакує з кіршем, але можна взяти й го рілку чи навіть арманьяк), десь до половини посудини.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx